Історія села

Фото на тему Історія села

Село

Фото на тему Історія села

Свято Покровська церква

Фото на тему Історія села

Пам'ятник загиблим односельчанам

    Серед глухих лісів на рівнинній місцевості правого берега річки Мельниці, притоки річки Горинь, розкинулось звичайне поліське село Великий Стидин.

   Історія заснування населеного пункту Великий Стидин відноситься до кінця ХV початку XVI століття. Пов'язана вона з історичною боротьбою українського народу проти польських поміщиків.

   В 1768 році за церковними відомостями 1838 року, в селі було побудовано церкву за кошти і стараннями прихожан, дерев'яна і крита жестю, трьох купольна. Побудована з допомогою однієї сокири. За цією ж відомістю село мало назву Студень. В селі було 88 дворів, де проживало 381 чоловік і 393 жінки. При церкві була земля: огородженої 1\2 десятини, орної 15 десятин, сінокосної 6 десятин. Землі піщані, бідні, вони приносили 300 крб. доходу в рік.

    За церковними відомостями з 1869 року згадується уже Студинь. В селі Студинь було 55 дворів, де проживало 221 чоловік і 231 жінка.

    З 1902 року у церкві було 5 дзвонів. До наших днів вони не збереглися.

При Стидинській церкві з 1907 року існує хор з 16 чоловік. Хор створив Данило Федорович Карчевський.

В 1906 році було проведено капітальний ремонт церкви, підмуровано кам'яний фундамент, замінено підвали, підлогу, прорізано великі вікна та двері з північної сторони. Ремонт було проведено на суму 3800 крб. , які було зібрано з прихожан.

Місцевість багата на природні джерела з холодною питтєвою водою і на розкішну рослинність. Сюди з великим задоволенням на перепочинок заїжджали як повстанці українського народу, так і каральні загони польських магнатів. На території села Великий Стидин таких джерел (криниць) було більше ніж на території села Малий Стидин.

Українці ці місця називали Великими Студеницями, а поляки Великими Студенями. Йшли роки, зростали населені пункти. Колись влучно кинута назва чи то кимось з конфедерантів чи то гайдамаками закріпилась. Пізніше вона видозмінилась у Великий Стидин і збереглася у такій формі до наших днів.

Село віддалене від адміністративних і економічних центрів. Основним шляхом сполучення до найближчої автобусної і залізничної станцій міста Костополя - 35км. Навколишня місцевість представлена багатим тваринним і рослинним світом. Ліс використовується як будівельний матеріал, паливо, матеріал для виготовлення меблів.

В минулому жителі села Великий Стидин були кріпаками Великостидинської економії, господарем якої був граф Язерський. Поміщикам належало більше 600га землі, в той час на одного селянина припадало 9 га орної землі. В основному селяни займалися сільським господарством і тільки невелика частина працювала в поміщицькій гуральні,столярні,на валці лісу та обробці деревини.

Повинність селян складалася за відпрацьований день. Кожен кріпак повинен був відробити 3 дні панщини на тиждень. А коли з кріпацької сім'ї ніхто не йшов на валку лісу або тесання деревини, то кожен кріпак мусив відробити 5 днів панщини на тиждень. Бідні землі Полісся давали низькі врожаї. У селян не вистачало хліба до нового урожаю.

На початку століття за церковними відомостями 1902року в селі було 83 двори , де проживало 333 чоловік та 311 жінок.

На той час у селі була ґуральня, де виробляли спирт, була корчма. Два рази в місяць на території села був ярмарок. Вони проводились до 30 років.Тепер на території села працює 3 магазини.

До 1917 року хазяйнували в економії потомки графа Язерського,а коли почалася демократична революція на Україні,жителі села прийняли активну участь. У 1920 році граф Язерський продає землю графу Полеховському. Сам граф проживав у Варшаві,а тут, на місці,тримав управляючих : Соболевського,Кривульського.У 1933 році землі купив граф Дідушинський , а в 1939 році- пан Мотек.Але недовгим було його панування тому, що в цьому ж році західну і східну Україну було з”єднано.

В 1932-1933 роках в селі було створено хату-читальню, організатором її був Корнійчук Володимир Савович. Частину книг було закуплено ,а частину передано жителями села. В ті часи в селі була тільки початкова школа, навчання в ній було тільки польською мовою, українською навіть не дозволялося розмовляти . Але за церковними відомостями 1902 року школа була відкрита ще в 1891 році як церковно-приходська. В 1902 році в ній навчалось 25 хлопчиків . З 1910 року школа мала своє приміщення .На її утримання використовувалися кошти від земства- 322 крб. В цьому ж році в ній навчалося 34 хлопчики і 8 дівчаток , учителем був Назар Анатолійович Гутовський , який закінчив курси Волинської Свято-Федоровської церковно-учительської школи.

В 1966 році було збудовано нову школу , яка діє і донині і навчається в ній 68 учнів і працює 14 учителів ,які мають вищу спеціальну освіту.Викладання предметів ведеться на українській мові.

На місці панської економії в 1940 році була створена Стидинська МТС , а в селі колгосп імені Ворошилова.Мирне життя людей було перервано Великою Вітчизняною війною і село опинилося під німецьким ярмом.Багато односельчан пішло на війну,не всім судилося повернутися. Серед них такі: Велесик В.Л. Вітошко В.Ф. Деркач М.А. Дулік А.Г. Кривульський М.М. Нестюк Д.К. Левчик К.С. Касіян А.П. Левчик М.Д. Марач А.К. Пінчук С.І. Марач С.І. Дулік І.І. Пекун С.Д. Радчик Д.В. Стецюк А.К. Радчик Я.К. Ушаков С.Ф. Радчик А.І. Хомич В.І.

В сільському парку споруджено в честь воїнів-односельців пам”ятник. В даний час в селі проживає два учасники Великої Вітчизняної війни .

19 лютого 1943 року партизанське з”єднання Ковпака вступило на територію нашого села.Розташувалося з”єднання в хаті Касіяна Захара Павловича.

В жовтні 1942 року був організований перший відділ Української Повстанської Армії на Поліссі . Штаб його був розташований в урочищі Гутвин , яке знаходилось між селами Малий Стидин та Великий Стидин.

І молоді жителі нашого села вступили в УПА , щоб боротися за свою незалежність , вони були солдатами , зв”язковими . 26 січня 1944 року підрозділи 181 стрілецької дивізії під керівництвом генерал-майора Сараєва звільнили с.Великий Стидин від німецько-фашистських загарбників. І знову у 1949 році створюється колгосп вже тепер імені Тимошенка. В 1951 році в селі почала працювати лікарня , аптека , а в 1963 році село було електрифіковано.

В 1960 році колгосп приєднують до колгоспу імені Жданова , що в селі Малий Стидин. У червні 1964 року колгосп імені Жданова роз”єднують і в нашому селі знову створюється колгосп „Іскра”. Село Великий Стидин, а також землі, що прилягають безпосередньо до НЬОГО,поділені на частини, кутки, урочища, назви яких складались на протязі формування населеного пункту. І на сьогоднішній день навіть старожили не знають, звідки взялися ті чи інші назви кутків, урочищ, лісів, що стіною оточують село чи не з усіх боків.

Користуючись схематичною топонімічною картою, можна ознайомитись з тими назвами кутків та урочищ, що побутують серед жителів села Великий Стидин.

Ознайомимось із найпоширенішими назвами.

Вигін сьогодні - це назва вулиці. Раніше, як і скрізь по Волині ,вигоном називали "громадську землю", яка належала громаді, тобто всім жителям. На громадській землі не можна було ні будуватись, ні складати солому в скирди, ні орати.На "вигін" виганяли випасати худобу: овець, коні, а також виганяли свиней, гусей, качок.

Дуброва - так називається поле, що розташоване за колгоспним садом по ліву сторону від траси Гута - Костопіль. Раніше тут зростав дубовий ліс, тобто була діброва, однак на місцевому діалекті назва дещо змінилася - "дуброва".

Колодища - понад Студеницею, за лісгоспом - так називають поле, куди , за спогадами старожилів, були навезені колоди. Одні вважають, що були вони навезені панами, щоб вимостити дорогу на ліс, інші кажуть, що колоди були навезені для будівництва. Не знаємо, яка з цих версій більш схожа на правду. Сьогодні колодища - це випас і сінокіс.

Кубла - поле, орана земля. Раніше тут був ліс. В цьому лісі були розорені ділянки землі, на яких люди вирощували картоплю, пшеницю. Розорені ділянки знаходились переважно в пониззях, болотистих місцевостях, багатих на торф. Спекотним літом болота, які були розкидані "кублами" висихали, а торф вигоряв на сонці. Дехто із старожилів вважає, що назва ця з'явилася з іншої причини. Раніше це був ліс, особливо густо тут росли кущі, щось на зразок хащ. Ці зарослі облюбували птахи, оскільки чагарники і кущі були малодоступні для непроханих гостей. Тут вони будували свої гнізда, "кублилися" - звідти пішла назва урочища. А самі болота були невелички і розкидані "кублами".

Колонія - назва говорить сама про себе. До Другої Світової війни тут знаходився німецький і польський хутір. З початком війни, в 1940 році німці виїхали, поляки теж виїжджали, але багато хто з них загинув, не встигши перетнути польський кордон.

Рудавка - назва походить від кольору землі. У цьому урочищі вона тут дійсно руда. Луг - урочище багате на трави. Воно знаходиться біля річки Мельниця. Це залужена місцевість.

Підлужжя - територія, що безпосередньо прилягає до Лугу, знаходиться "під лугом".

Плец - територія знаходиться за вулицею Костопільською. Це одна з найрівніших земель села. В околицях села виділяються і урочища і поля, про походження яких можна хіба що висловлювати власні припущення. Це - Погоня, Листенець, Козлівка, Тонке, Домажер, Ушакове, Коротчукове.

Лиса гора - дещо горбиста місцевість із не родючим жовтим піском. Раніше тут були такі піски, що навіть підводи загрузали. На цьому піску нічого не росло, було дійсно лисо.

В селі виділяють 6 основних вулиць, назва яких здавна побутують серед жителів.

Сільська - це одна з вулиць села Великий Стидин. Навколо цієї вулиці розміщені основні заклади сфери - клуб, амбулаторія, магазин, школа.

Костопільська - здавна це була дорога, що з'єднувала село з Костополем. Люди із села ходили в Костопіль, Рівне, Деражно.

Степанська - це дорога була особливо оживленою, коли в Степані відбувалися ярмарки, люди простували цією дорогою. Несли і везли на ярмарок продукти харчування: масло, молоко, сир, яйця.

Церковна - маленька вуличка, що проходить біля церкви.

Балашівка - поява цієї вулиці ще потребує певного уточнення. Вважається, що на цій вулиці здавна селились проживали говірки люди - балакуни. Від цього слова, можливо, і з'явилася назва Балашівка, видозмінивши слово "балакуну" на "балаші". Зарічна - вулиця, що розміщена за річкою Студеницею і з”єднується з вулицею Костопільською.

Вигінська - назва пішла від урочища Вигін, до якого безпосередньо перетинає ця вулиця. Місцевість бідна на корисні копалини. В окремих місцях зустрічається будівельний пісок, глей, глина, торф.

В 1991 році в селі Великий Стидин знову створено сільську раду ,за даними сільської ради на 1 січня 1993 року в селі проживало 675 чоловік.

На сьогоднішній день на території сільської ради проживає 621 чоловік.

Село Великий Стидин має свій герб: у зеленому полі летить вгору срібний лелека з червоним дзьобом і ногами та чорними пір”їнами на крилах і хвості,під ним – чотири золоті пелюстки.

Прапор: квадратне зелене полотнище , на якому вгору летить білий лелека з червоним дзьобом і ногами та чорними пір”їнами на крилах і хвості,під ним – чотири золоті пелюстки. Лелека означає злагоду , доброту та продовження роду, золоті пелюстки –багаті місцеві джерела . Зелений колір уособлює лісове господарство.

Символи затверджено рішенням сесії сільської ради за № 35 від 7 лютого 2003 року.